Ющенко: Задача номер один - удержать инфляцию. Эксклюзивное интервью "Подробностям"

Президент України переконаний, що одним із головних економічних завдань влади цього року має стати саме стримування інфляції. Ексклюзивне інтерв'ю Віктора Ющенка "Подробицям тижня".

- Вікторе Андрійовичу, доброго вечора!

- Доброго вечора вам.

- Які економічні завдання сьогодні перед урядом і перед владою загалом на цей рік?

Віктор Ющенко, президент України:

-  Країна, у якої є політична стабільність, має право далі говорити про економічну соціальну чи гуманітарну стабільність. Другими словами, політична дестабілізація - це серйозний фактор стримання українського руху. І тому ми про це говоримо як про окремий пріоритет, навколо якого буде працювати українська влада, президент, уряд, Верховна рада і ті партнери, які є у відповідному політичному процесі.

Блок другий - це економічний блок. Я розумію, що сьогодні прийнято говорити більше про солодку тематику. Я почав би відштовхуватися від прикладної, прагматичної сьогодні економіки. Україна все повинна зробити, щоб ми не втратили темпи економічного росту, які були в 2007-му, 2006-му роках. Це темпи, які вище, наприклад в Російській Федерації, вище, чим у наших сусідів, це темпи які базувалися на контрольованому дефіциті національного бюджету, як правило - на рівні 1,8-1,9 відсотка. Були часи, коли був рівень дефіциту був 0,7. Другими словами - це є здорова економіка, яка зорієнтована на те, що ми твореи у збалансованій позиції національний продукт і потім успішно починаємо його відповідно до соціальних пріоритетів споживати.

Тому у цих напрямках, звичайно, дуже важливо, щоб ми розібралися з тими проблемами, які сьогодні понижують економічну активність у державі. Що це саме? Перше - високий рівень інфляції. Нам треба взяти під контроль інфляцію - це питання номер один. Міністру фінансів, національному банку, уряду, відповідно комітетам парламенту. Не стримавши інфляцію, ми не можемо реально формувати політику соціального чи гуманітарного процесу по будь-якій програмі. Бо все, що ти даєш у вигляді доплат до рахунку Ощадного банку, чи пенсії, чи стипендії, чи соціальної допомоги по народженню дитини - вночі через інфляцію з вашої кишені вибирається. І тому ми повинні звикти до чесної політики, ми повинні тримати під контролем інфляцію.

Позиція друга - для того, щоб тримати під контролем інфляцію, нам треба тримати під контролем державні видатки. Другими словами, мати керований дефіцит державного бюджету. Ідуть різні дискусії. І я хотів би ще висловити свою позицію. Бюджет, який буде мати дефіцит більше 2 відсотків, я не підпишу. Нам треба включити всі інституції, які матимуть відношення до раціоналізації видатків держави, працювати в контексті принаймні критичних показників, за межі яких ми не повинні вийти. При будь-якому випадку. Щоб ми не вернулись в історію 1993-го року, а потім згадувати - чому виникла взагалі проблема доплати по рахунках. Тому що нескерована була, не взята під контроль - дефіцит бюджету, він тоді у нас складав 17 відсотків.

Якщо сьогодні ви візьмете, обрахуєте дефіцит пенсійного фонду - скритий дефіцит державного бюджету, невиплачені компенсації ПДВ - державний дефіцит складає не 2 відсотки, вибачте, і не 6 відсотків. Вибачте, навіть не 10 відсотків! Тому забавлятися цими цифрами категорично я не хотів би комусь дозволяти. Тут треба дуже професійна, зважена державна політика. Третій блок - на сьогодні є 8,5 мільярда коштів, які держава завинила перед суб'єктом господарювання. Чи не є парадоксальним? Завжди ми говорили, що суб'єкти господарювання заборгували державі. Ми починаємо звикати до ситуації, коли держава не виконує свої святих зобов'язань по закону. До чого це приводить? 8,5 мільярдів невиплаченого ПДВ суб'єктів господарювання - це 1 відсоток внутрішнього валового продукту 2008-го року. А якщо взяти по відношенню до бюджету кожного суб'єкта господарювання по відношенню до його обігових коштів - очевидно, це показник і не три відсотки, і не 5 відсотків - це набагато більше.

- А як змусити передати гроші, які заборгували перед державою ці суб'єкти?

- Це держава заборгувала перед суб'єктами, це держава запозичує законом передбачені суми для фінансування своїх потреб. Другими словами - це дещо таке, знаєте, новітнє у постановці взаємин між владою і бізнесом. І я переконаний, що влада повинна чесно і розуміти і підійти до вирішення цієї проблеми. Розуміти в якому сенсі? Чим більше поза законом, без санкції, бюджет забирає з коштів суб'єктів господарювання - тим швидше ми охолоджуємо економіку, втрачаємо темпи економічного росту. Кінець-кінцем, ми стикаємося із засобами, коли треба обмежити соціальне споживання, обмежити інші програми, для того щоб дати посилення мотивів для економічного розігріву і економічної динаміки. Це третій блок питань, до якого ми повинні віднестись дуже уважно.

Четверте. Я є прихильником того, що ми повинні культивувати чіткі і конкретні програми розвитку, навколо яких акцентувати всю політичну і соціальну увагу. Я візьму такий приклад - житло. Точніше, доступне житло. В бюджеті передбачається, як правило, кожний рік 3-4 мільярди коштів на житло. Як вони використовуються? Вони йдуть на конкретне міністерство, в конкретному міністерстві відбувається внутрішній розподіл, прозорий-непрозорий, тіньовий. Це житло попадає, я відверто вам скажу, не тим категоріям, про які ми думаємо. Не вчителю, не медику, не тим людям, які, я б сказав, формують соціальну проблему того, як закрити питання доступного житла. Це чиновники, це люди, які доступні до сфери розподілу. У кожній країні - тій, з якої ми хочемо брати приклад - ця політика поставлена радикально по-іншому. Суть її заключається в тому, що, безумовно, - в такому часі, в якому ми живем - держава не може обійтися без підтримки чіткої, соціальної в вирішенні цього питання. Але це треба робити на солідарній основі. Не можна розраховувати, що чиновник або будь-хто за 100 відсотків від державних платежів через бюджет отримає собі житло. Давайте солідарно розподілимо ці обов'язки, і потім з миру по нитці ми робимо разів у 20, у 30 більше реалізацію наприклад квартир, чи іншого типу житла в розрахунку на 1 рік. Наприклад, зараз для нації є проблема зробити від 4-х до 6-ти тисяч квартир. Це є проблема. У нас 1 мільйон 100 тисяч громадян на чергах. В нас в армії 51 тисяча військових на чергах. Другими словами, якщо ми будемо по країні 5-6 тисяч квартир вводити через позицію - це питання ніколи не вирішиться.

- Тобто...

- Це тупіково.

- Тобто ви за те, щоб зрівняти права чиновника і пересічного громадянина?

- Я за те, щоб ми скасували, перш за все, безплатну видачу житла чиновникам. Це перше. Друге. Ті кошти, які в нас виділяються - наприклад, 3,6 мільярди зараз виділено - ми переглянемо цю позицію і доведемо очевидно десь до 5-ти, до 6-ти мільярдів, щоб ми скерували їх таким чином. Держава бере на себе одну третину затрат пов'язаних із будівництвом і придбанням житла. Я показую експеримент, який проведений у Полтавській області - один квадратний метр може коштувати 550-600 доларів, або біля 3-х тисяч гривень. Це можна зробити при одній умові, коли друга частина державного управління - органи місцевого самоврядування, зокрема - беруть на себе частину цієї проблеми. Що мається на увазі - безплатне виділення земельних ділянок. У кожному селі, у кожному містечку є територія земельна, яка може бути направлена і на доступне житло і на соціальне житло. Давайте, домовляємося в рамках закону про те, що органи місцевого самоврядування беруть на себе безплатно виділити цю землю з відповідною інфраструктурою. Це відповідальність місцевих органів влади. Таким чином, держава одну третину платежа на себе бере і вносить. Органи самоврядування безплатно виділяють земельну ділянку й інфраструктуру, а це приблизно 40-50 відсотків ціни одного квадратного метра. Корупція, складні реєстраційні процедури, складності узгодження і другі речі приводять до того, що ми на рівні місцевого самоврядування на 30-45 відсотків збільшуємо вартість житла тільки через неврегульованість цих питань. Таким чином, ми кажемо: місцева влада бере свою долю.

Замовник бере на себе іншу частину. В чому складається інша частина? Це кредит, який видається на 20 років, кредит, який починається з обслуговування 1 тисяча 600 гривень на місяць на перший рік, і друга половина виплати платежу - десь в районі 700-800 гривень в розрахунку на місяць. Таким чином, ми виходимо на те, що якщо в 2008-му році ми досягаємо з вами першого макропоказника - що мінімальна заробітна плата буде 600, а середня заробітна плата буде 1654, то ми можемо започаткувати в Україні нову програму доступного житла, яка принесе радикальні зміни, яка принесе за один рік забезпечення житлом 60-75 тисяч родин, молодих родин, соціальних родин - будь-яких родин. Питання тільки політичної волі, яке починається з центру:  чи ми знову ось ці 3 чи 5 мільярдів по засікам розсипемо кожному міністерству і відомству, і там щоб воно засіло у відповідних пропорціях, які були характерні для попереднього періоду, чи ми концентруємо ці кошти, приймаємо два закони держави, які регулюють, як ці кошти будуть використовуватися, по всій території впроваджуємо механізм прозорих процедур доступу до цих програм, вибираємо пріоритети - багатодітна родина, молода родина, вчитель, військовий, і так далі, і так далі.

Другими словами, суть заключається в тому. Можна виділити 3 мільярди і на 3 миллиард мільярди побудувати житла, можна виділити 3 мільярди і сказати, що це йде на компенсацію таких-то, таких-то затрат. А потім через банківську систему в 10 разів більше запозичується сума з розстрочкою зобов'язань. І, таким чином, за 1 рік ми вирішуємо програму, яку раніше реалізовували за 10 років, наприклад. Це зовсім інше мислення, зовсім інше.

- Пане президенте, дуже великі економічні завдання, як видно, ставить держава і президент. Скажіть будь-ласка, хто і що може завадити їх реалізації?

- Фатальних причин не бачу. Фатальних якихось причин. Можливо, якщо ми говоримо про систему ризиків, які можуть виникати - вони можуть знаходитись в слідуючій площині. Перше - це домінанта соціального пріоритету над економічним, і це вже є ризик. Другими словами, ми повинні грамотно змоделювати національну економіку по кварталам. Добре розуміючи, що в нас всі ринки, починаючи від цін - від цін на продукти, закінчуючи ціною на гроші - все повинно бути врегульовано. І не приносити сюрпризів, які просто перевернули ті споживання, здорове, правильне споживання, яке є в суспільстві.

Друге - це дефіцит політичної волі в парламенті, коли мова буде йти про прийняття тих прикладних прагматичних рішень, які стосуються основ і урядової програми, і бюджету 2008-го року і в цілому, я сказав би, макроекономічної культури. Щоб тематика професійна не була відсунута на другий план, а її замістили дебати другого порядку. Є загрози об'єктивно загрози слідуючого порядку. Сьогодні рівень оптових цін, включаючи на продукти харчування, вже сформований на рівні 20-22 відсотків. Зокрема по продовольству в харчовій промисловості оптовий навіс сформований в районі 24-х відсотків. Якщо візьмемо металургію - приблизно такий показник в районі 20-ти відсотків, якщо говорити про зернову групу, енергетику - цей навіс ще більше. Другими словами, нам треба свідомо розуміти: з попереднього періоду ми отримали загрози, які сьогодні на роздрібних цінах ще не відобразилося, але, безумовно, по певних правилах це буде спонукати підвищення цін. І ми повинні готові бути до цього жорстокою, національною, антиінфляційною програмою. І це законсервувати.

Третє чи четверте, що треба мати на увазі - майте на увазі, що сьогодні інфляція, наприклад, у Західній Європі, або у східноєвропейських країнах, як правило, у 2 рази менше, ніж традиційно була. Хотів би нагадати, що по значній частині наших торгівельно-економічних стосунків, починаючи, наприклад, з Німеччини, Франції і закінчуючи країнами ЄС, ми маємо негативне торгівельне сальдо. Другими словами, інфляція, яка створена там, вона буде привнесена до нас, через наш торгівельно-економічний обіг і наші зв'язки. Це виклик, до якого ми повинні готуватися. Це не щось специфічне, це те, що обраховуються. І під що можна формувати національні резерви, валютну політику, курсову політику і таке інше. Кінець-кінцем, я вважаю, що є й унікальна перевага. В нас перший раз склалася ситуація, коли у президента є більшість у парламенті. Що цє є більшість демократичних сил. Що сьогодні ми можемо до одного знаменника підвести послання президента, програму уряду, бюджет, регіональні програми. Це та конструкція, яка дає переваги просто зустріти всі ці виклики, які, я сказав би, новою ефективною мобілізацією.

- Прямі відносини з російським "Газпромом". Чи не призведе перегляд цих відносин до збільшення ціни на газ для українського споживача? Чи варто переглядати їх сьогодні?

- Я попередив тих людей, які займаються цими питаннями. Зокрема, голову НАКу відносно слідуючих положень. Я знаю, як модно вкидати у публічну дискусію ревізію сектору ринку. В тому числі і газового. У цьому ринку в нас далеко не ідеальні обставини. Я відверто вам хочу сказати: він вибудовується дуже складно, але я хочу, щоб у системі координат, які відносяться до формування газового ринку, щоб у нас стала характерна якась спадковість, щоб ми отримали якусь тверду базу з якої починаємо навіть діалог. Це за перше. Якщо ми добре розуміємо специфіку організації нашого сьогоднішнього ринку, його позитивні, негативні сторони, ми створимо добрі умови, що ми можемо створити новації цього ринку - і от дорога між тим, що ми маємо, і тим, що ми хочемо мати, повинна вкластися як програма по організації цього ринку. Так от, особливості організації цього ринку, що ми маємо, є такі. Україна отримує поставки газу із Середньої Азії, поки що цей газ є самим дешевим із тих газів, які є на альтернативних для України ринках. Це перше, це великий плюс.

Позиція друга: цей газ - вірніше, ціна на цей газ- моделюється не по формулі ціни. Це великий мінус, тому що кожний рік ми стаємо перед фактом нової ціни, не розуміючи, на яких принципах вона утворюється. Другими словами, ми маємо ціну сьогодні на газ - це добре. Погано, що ми не маємо формули ціни. і це формує ризик для національного ринку, і, зокрема, для індустріального сектору, який працює на цьому газі.

Третє: доки ми прив'язані до туркменського газу, є специфічною українська транзитна, тому що транзит 55 мільярдів кубічних газу з Туркменістану до України на відстань 2,5 тисячі кілометрів - це приблизно та сама ціна транзиту, який робить Україна в 127 мільярдів кубів російського газу на відстані 1100 кілометрів по українській кривій, і тому коли я дивлюся на дискусії експертів - хтось змагається в тарифній політиці, якісь порівняння, логістику роблять по рівню тарифної політики в Європі і т.д - це все від незнання. Особливості - якраз першій блок позиції - і зумовлює нашу тарифну політику, що вона має певні якорі, піднімати її на іншому боці, отримуючи аналогічне підняття геологічних трас. Я б хотів би підвести до такого висновку, що ціна газу, яку ми сьогодні маємо, 179 долларів за тисячу кубів, на всьому периметрі кордону, починаючи з Балтії і закінчуючи Кавказом, це є найдешевша ціна.

- І не можу не спитати, пане президенте - найостанніше і коротко. Повернення знецінених вкладів радянського Сбербанку. Українського громадянина Ви можете запевнити, як президент, гарант Конституції, що їм перейматися не варто, що вони отримали тисячу гривень і подальші економічні процеси, які відбуватимуться в державі, їх не торкнуться. Все буде добре і життя буде спокійним?

- Так, ми почали с того, що це є програма, яка усвідомлена, програма, якою ми йдемо добре розуміючи, що це наша відповідь перед мільйонами людей, за те скривджене, що було на початку 90-х років, офіційне рішення з цього питання прийнятті і вони сьогодні продекларовані. За цими офіційними рішеннями я все роблю для того, щоб, починаючи від збалансування бюджетної та іншої політики уряду, були присутні такі критерії, які через інфляцію або через інший спосіб ці кошти людей назад забрали, щоб було не порушено національний курс і в тому числі національний курс валюти. Це перше.

Другий блок - і в тому числі цих питань, очевидно, буде продовжено після того, як ми зробимо зміни і доповнення до чинного бюджету, а ви знаєте, що десь на квітень місяць український бюджет буде допрацьований, тому що той час, який був відведений для нового уряду щодо розробки цього бюджету, він був надзвичайно обмежений, і тому требо було фактично бюджет попереднього уряду брати і вносити до парламенту. А для того, щоб уникнути інших ризиків, які мають навколо такої спішної моделі формування бюджету виникають, ми домовилися, що на протязі лютого місяця всі сторони, які мають пряме відношення до формування основ соціальної політики, всі структури, починаючи з міністра фінансів, голови Національного банку, які відповідають за стабільність цін і грошей, зроблять свої розрахунки, мета яких - дати фундаментальний посил стабільності в рамках змін до доповнення бюджету на весь 2008 рік - як для людини, що її цінності будуть збережені, для економіки, і для повторів ринку

- Стратегічні питання для України - вже вкотре суспільство про це говорить - коли Україна вступить до СОТ і до Північно-Атлантичного альянсу. Наскільки реальні ці шанси для України в цьому році?

- Я на перше досить швидко відповім, а на друге питання я попросив би більше часу. Щодо СОТ, по-перше, я почав би с того, що це не є якась самоціль, будемо усвідомлювати, що вступ країни в СОТ, вихід в одне правове поле з учасниками бізнесу на всіх континентах - це дає переваги приблизно 1,5-1,8 % приростку майбутнього валового продукту, тобто мова йде при мільярдні виграші, яка зустріне українська національна економіка в різних секторах, тому за це треба боротися, тому про це говорить президент, говорять там інші структури багато місяців, багато років, це наш пріоритет, ми повинні бути в СОТ, бо це комплімент Україні.

- Коли, в якому місяці цього року?

- Я вам по цифрам можу сказати, по датам. 5 лютого в порядку денному Генеральної ради Світової Організації Торгівлі є українське питання на предмет вступу до СОТ. Я переконаний, що вона буде розглянуто позитивно, але для того, щоб воно відбулося, треба відмінусувати ще 10 днів, і приблизно в районі 20-24 січня мати треба позитивний звіт робочої групи, от найближчі 4 дні нами будуть прокладені для того, щоб всередині третьої декади січня місяця ми отримали позитивний звіт робочої групи по українському питанню. Сьогодні ситуація виглядає так, що закінчили врегулювання по всіх позиціях, які стосуються техніки цього питання, другими словами, залишилася одна політика, технічно до експертів нема претензій з жодної сторони. З усіма країнами протокол ми підписали, відрегулювали, відрегулювали всі зобов'язання - і платіжні, і тарифні, і митні. На технічному рівні, я би сказав, проблем не існує, все решта - це політика. Тому дай боже, щоб за ці дні нічого не трапилося іншого, ніж позитивного, щою Україна стала членом Світової Організації.

- Дякую вам за інтерв'ю