За крок від війни

Дипломатичний курс Путіна - це і курс Медвєдєва. Він незмінний - особливо щодо "проблемних" для Росії держав. І ескалацію грузинсько-абхазького конфлікту, і присутність у цьому регіоні росіян передбачити нескладно. Москва після проголошення незалежності Косова веде чітку політику на визнання незалежності Абхазії та Південної Осетії. Ситуація в Абхазії останні тижні - одна із топ-тем світових новин. Збиті нібито грузинські безпілотні літаки, суперечливі повідомлення про стягування військ до кордону. Напруга у регіоні посилюється - і грузини, і абхазці готові до загострення.

Розібратися в тому, що відбувається, намагався наш кореспондент Дмитро Драбик.

Це все, що залишилося від сучасних безпілотних апаратів-розвідників, які у квітні літали в небі невизнаної республіки Абхазія. Для першого заступника міністра оборони Анатолія Зайцева трофейні крила - предмет особливої гордості, адже збити цих повітряних шпигунів донедавна було практично неможливо.

Анатолій Зайцев, перший заступник міністра оборони Абхазії:

"Коли робились, то вважалось, що вони незбиваємі. По-перше, в нього є відсікач випромінювання теплового і хвиль. Але справа в тому, що другий ми збили звичайним снарядом артилерійським, ніякі відсікачі не допомагають, вирахували, першу помилку в серпні місяці уточнили, і тому дуже вдало".

А це залишки іще одного безпілотника, збитого наприкінці цього тижня. Офіційно це вже 5-та машина, знищена абхазькими ПВО. Але начальник генштабу розповів нам те, про що раніше мовчав:

"А перший, найперший, який ми підбили але не заявляли … раз вам багато треба для України, де стільки років прослужив нічого не шкода".

Перший літак-шпигун абхази збили ще торік у серпні, хвалиться Зайцев. Уламки впали в горах Кавказу, знайти їх так і не вдалося. Другий був знищений восени - він потонув у морі. Нинішнє загострення у відносинах Грузії, Абхазії та Росії генерал пояснює бажанням Тбілісі вступити до НАТО, адже територіальна цілісність країни-претендента - це одна з вимог альянсу.

Грузинська влада має іншу версію - мовляв, абхази, заручившись підтримкою російських військ, хочуть відвоювати втрачені землі республіки в Кодорській ущелині.

Темур Якобашвілі, міністр Грузії зі справ реінтеграції:

"Ситуація близька до війни, дуже близька. Ми дуже добре знаємо росіян. Вони вже розпочали масовану пропаганду, мовляв - грузинських солдатів стягують до Кодорської ущелини. А навіть ООН підтвердила, що наших військових у Кодорі немає. Самі ж росіяни спровокували ситуацію, аби збільшити кількість миротворців. І переходять кордони Грузії, порушуючи тим самим усі можливі правила і міжнародні домовленості".

Ми вирішили перевірити, чи дійсно до грузинсько-абхазького кордону сторони підтягують додаткові війська. Це початок так званої зони безпеки. Її ширина 24 кілометри - по 12 з кожного боку. Згідно із домовленостями про припинення вогню від 1994 року цю територію контролюють миротворці СНД і крім них тут не можуть перебувати ані грузинські, ані абхазькі війська. Ні тих, ні інших наші камери з обох боків кордону так і не побачили. І на грузинському, і на абхазькому боці впадають у вічі - налякані люди. Вони, попри міждержавну ворожнечу, шукаючи заробітку, щодня мусять перетинати цей міст.

Валери Дзигуа, голова грузинської адміністрації с.Дихазурга:

"Щоправда, останнім часом відчувається загострення. Вже не так сильно, як раніше, та все ж... Це пов'язане з тим, що Росія вирішила збільшити свій миротворчий контингент. І, звісно, після цього грузини почали боятися ще більше. Особливо хочу відзначити, що абхазці ніколи не були нашими ворогами".

Руслан Кишмарія, представник президента в Гальському районі невизнаної республіки Абхазія:

"Якщо б їх тут не було, то було б сильне протистояння тут. Останнім часом грузинська сторона говорить, що треба вивести миротворців, кордони, як між Азербайджаном і Карабахом спільно з кожної сторони, але тут інша ситуація - в будь-який момент може повторитись те, що було в 92-93 році, в травні 98 року".

Перша війна в Абхазії почалася влітку 92-го року, коли збройні сили Грузії ввійшли на землі автомномної республіки і менше, ніж за тиждень зайняли половину її території. Лише за три місяці абхазькі війська змогли почати наступальну операцію. Витіснити грузинів з республіки їм вдалося лише за 14 місяців після початку війни. За час цього конфлікту з обох сторін загинуло близько 8000 людей.

Країна душі - ось що означає слово Абхазія. Колись мати квартиру на всесоюзному курорті, посеред пальм, мандаринів і бананів, було дуже престижно. До 92 року люди тут жили, як у Бога за пазухою. Тепер пусті оселі тут - звична справа навіть через 15 років після закінчення війни.

В економічній блокаді невизнана республіка відбудовується дуже повільно, а більшість грошей - це приблизно чверть свого бюджету - абхазька влада мусить витрачати на армію.

15-річний хисткий мир і Грузія, і Абхазія використали для зміцнення військової потуги.

Станом на кінець минулого року в лавах збройних сил Грузії - 33 тисячі осіб. В абхазькій армії втричі менше. Проти чотирьох сотень грузинських танків і БТР абхази мають 170 машин, авіація Тбілісі - це 55 літаків і гелікоптерів, натомість, в Сухумі їх лише десять. У своєму розпоряджені Грузія має три сотні гармат і мінометів, абхази можуть виставити лише 85.

Сергій Багапш, президент невизнаної республіки Абхазія:

"Знаючи, що потрапляє в Грузію, звідки вони привозять, вид техніки, який вид озброєння. Я не з метою чи з позиції ображеного говрю. Ми знаємо, що отримують з України, чим Україна допомагає Грузії. Ніхто на Грузію нападати не збирається - ні Росія, ні Туреччина ніхто. Проти кого ця зброя накопичується? Звичайно, проти Абхазії і південної Осетії. Думаю, що не дуже приємно буде на Україні чи в Болгарії, чи в Греції будь-якій євро країні, якщо те, що вони продають сюди, буде вбивати малочисленний народ, який хоче лише одного - демілітаризованої, незалежної, вільної держави, розвиватись разом з усіма".

Говорячи про таку статистику, верховний головнокомандувач і президент невизнаної республіки Сергій Багапш згадує - в минулій війні сили грузинів також переважали, але все закінчилося перемогою його народу. Тому тепер Абхазія за жодних обставин не стане провінцією Грузії, а всі зазіхання на свою територію обіцяє відбивати. Зокрема, і за допомогою Росії:

Сергій Багапш, президент невизнаної республіки Абхазія:

"От де були всі, коли нам було дуже важко, і коли крім Росії ніхто не прийшов сюди з допомогою, з гуманітарною допомогою. Ніхто не поставив тут хлопців на кордоні, коли вбивали. І російські миротворці втратили тут більше 106 людей вбитими тут. Де були всі решта тоді? Латвія хоче, Литва от настільки велика держава, хоче прийти і провести миротворчу операцію. Україна хоче зараз помогти Грузії. Треба було стати, коли стріляли, вбивали".

Що далі від кордону - то спокійніше. У містах Гагра, Піцунда, Сухумі, Новий Афон готуються до курортного сезону. Туристи - основний заробіток абхазців, а тому війна у їхні плани аж ніяк не входить. І лише державне телебачення у випусках новин нагадує, що все може змінитись:

"Виконавши завдання швидше нормативу, а в конкурсі на накладення жгута і пов'язки показали себе непоганими мед братами. Але справжньому військовому треба вміти в недовгі хвилин відпочинку і заспівати, підтримати бойовий дух товаришів".