Україна вперше на державному рiвнi вшанувала пам'ять жертв Голодомору

Україна вперше на державному рiвнi вшанувала пам'ять жертв Голодомору та полiтичних репресiй. Пом'янули, як годиться. Була i хвилина мовчання, i запаленi свiчки, i реквiєм. I слово президента про те, що Голодомор як акт геноциду має визнати свiт. На схилах Днiпра посадили калину - символ України. Триста молодих пагонiв мають покласти початок гаю на честь загиблих у роки голодомору. Скорбота була цього дня в серцi кожного українця, бо немає родини, яка б не втратила близьких у тi страшнi часи. Однак страшно ще й iнше. Лiтнi люди, якi пережили Голодомор, i нинi живуть майже впроголодь. Дiлять копiйки вiд пенсiї до пенсiї.

Що таке голод для нас, тих хто живе на початку двадцять першого столiття - це навiть напiвприємне вiдчуття мiж снiданком та обiдом, обiдом та вечерею. А от що таке голодомор. Не дай нам Боже знати, i не дай Боже забути тих. хто про це знав.

Великий злам... Це словосполучення вперше використав Сталiн у 29 роцi. У той час вiн повнiстю сконцентрував владу в своїх руках i замислив докорiнне перетворення держави в нову iмперiю, розбудовану за законами мурашника. Є робiтники, є вояки, є матки... в кожної мурахи - своя функцiя. Тiльки в цьому мурашнику дiє не колективний розум, а воля одного. Україна на той час була краєм селян-одноосiбникiв. Вони не сприймали колективiзацiю та мiцно трималися за свою землю. Час вiд часу по селах спалахували повстання. Щоб вiдбити в людей любов до хлiборобської працi, потрiбно було потрясiння. Осiнь 32 року. З полей зiбрано врожай. Врожай багатий. Нiхто й не думав нiчого ховати. Нащо ховати, коли всi податки сплачено.

План Сталiна був простим i дуже ефективним. На Україну й на iншi бунтiвнi регiони буле спущено вкрай завищений план заготiвлi зерна. Керiвники на мiсцях звикли не просто виконувати, але й перевиконувати навiть найбiльш фантастичнi плани.
 
Голодомор перетворював людей на тварин. Доведенi до безумства люди їли мертвих, їли живих. У селищi Борова цiла сiм'я не тiльки займалася людожерством, але й продавала людське м'ясо.

Каральна акцiя досягла своєї мети. Люди почали боятися землi. I велике переселення до мiст скоро набуло таких масштабiв, що селянам перестали видавати паспорти. Таким чином, на терени iмперiї повернулося крiпосне право. У селищi Борова ще в 93 роцi було зведено пам'ятник жертвам голодомору. Люди пам'ятають добро, мають пам'ятати й зло. Цього року скорботнi роковини стали подiєю державного масштабу. У хвилинi мовчання завмерла вся країна.

Президент Віктор Ющенко: "Давайте схилим голову перед тим, хто пройшов через це пекло i донiс нащадкам страшну правду про голодомор України. Ми маємо почути вiд них безлiч iмен, тих хто загинув. Вiддати шану нашим мертвим, i тiльки тодi голодомор стане нашим минулим".

Для Любовi Рищенко та Вiри Дубровської голодомор нiколи не стане минулим. Це їхнє життя. Це їхня бiографiя. Але спогади - не просто пам'ять, це надбання усього людства. Нам залишається робити висновки.

Геноцид - слово з лексикону 20-го столiття. Що це таке, пам'ятають вiрмени, євреї, українцi... Але чи стало це поняття анахронiзмом?